Що для мене Твіттер в роботі та побуті

Твіттер в побуті

Ведення мікроблогу у Твіттері – це віддзеркалення постійних людських потреб:

•           Потреба людини, щоб хтось був свідком вашого життя
•           Потреба бути затребуваним (потрібним)
•           Бажання спілкуватись, самовиразитись
•           Бажання бути відомим
•           Потреба мати наставників та послідовників

Потреба людини, щоб хтось був свідком вашого життя. Цей пункт чомусь завжди викликає неоднозначну реакцію. Особливо коли я вказую той факт, що люди одружуються також по цій причині. Так звичайно, є інші причини: кохання, гроші, передчасна вагітність… Але насправді, потреба прожити це життя не марно, сидить у кожному з нас.

І популярність Твіттера, я вважаю, є наслідком того, що ми фіксуємо тут своє життя і цим задовольняємо свою основну потребу.

Потреба бути затребуваним (потрібним). Кажуть у людини є три біди: бідність, самотність та бездітність. У Твіттері люди долають самотність. Є люди, які тут ведуть свій щоденник успіху, фіксують свої досягнення, дисциплінують себе. І все це публічно, а значить ефективніше ніж у приватному щоденнику, який ніхто не читає, але є постійне бажання дати комусь почитати.

Адже, якщо я пишу, що планую бігати з завтрашнього ранку і це читає 100 моїх послідовників, ретвітить, коментує. То це не просто мотивує, але й зобов’язує мене встати завтра побігати.

Бажання спілкуватись, самовиразитись. Наше оточення не завжди відповідає нашим інтересам, зокрема коли коло спілкування досить обмежене. І це велике благо мати швидкий доступ до людей по інтересам, читати їх думки, новини, мати можливість спілкування. Нерідко таке трапляється на роботі, наприклад, коли в колективі один програміст, чи веб-майстер. Чи вдома, чи в невеликому містечку…

Твіттер, при правильній організації – це і найсвіжіша стрічка новин, і форум і конференція і круглий стіл. Де ти, і слухач, і доповідач одночасно. І що саме головне все це в реальному часі – миттєво!

Бажання бути відомим. Це бажання сидить у кожному з нас. Не вірите… Дістаньте любе колективне фото – кого ви там шукаєте в першу чергу? Візміть список ніків, який хочете побачити в першу чергу? Звичайно СВІЙ. А значить визнання і слава нам потрібна, це вроджене бажання, а не набуте. І якщо так, то можливо варто його прийняти і у Твіттері.

Як це прийняти… та дуже просто, сказати: «Я хочу бути відомим!».

Як це зробити у Твіттері? – набути якомога більше послідовників.

Потреба мати наставників та послідовників. Є таке поняття – інформаційне поле. Чим більше у вас послідовників, чим впливовіші у вас наставники – тим більше у вас інформаційне поле. В побуті воно визначається об’ємом вашої телефонної книги в мобілці чи списком контактів. У

Твіттері – це к-сть фолловерів та послідовників.

А скільки може бути наставників? Наставники нас оточують всюди, адже у кожного є чому повчитись. Проте, час від часу, їх потрібно міняти задля особистого росту. Тому треба інколи чистити свій профіль, хоча не всі так вважають.

Проте кількісні показники, це ще далеко не все.

Кажуть, жінки вибирають чоловіків не тому, що вони сильні, багаті чи красиві, а тому, що з ними цікаво. Отже Ви повинні бути цікавими. Причому не тільки один вечір до сауни… а цікавими Ви повинні бути постійно, як для послідовників так і для наставників. А це потребує певної дисципліни.

Твіттер як робота

З професійної точки зору твіттер може виконувати ряд важливих функцій

•          Заробіток та Працевлаштування
•          Обмін досвідом та Дискусія
•          Постійне підвищення професійних навиків
•          Реклама, маркетинг та піар
•          Брендінг, імідж

Заробіток та Працевлаштування

Досить часто у Твіттері люди діляться своїми проблемами і кожен може запропонувати свої послуги, в якості спеціаліста. Інколи прямо з’являються вакансії на ту чи іншу посаду. Перевага працевлаштування через Твіттер очевидна – прямий контакт, рекомендації, ніяких посередників, швидкість.

Обмін досвідом та Дискусія

Часто в роботі виникають питання, які не дають тобі спати. І Твіттер дає можливість розкритись, сформувати думку, видати її на гора. Інколи це переростає в хвилю емоцій однодумців і стає певним трендом. На професійній мові це називають вірусний маркетинг, яким зараз намагаються маніпулювати. Проте якщо дискусія щира, то і відповіді щирі і, будучи навіть спостерігачем можна отримати колосальні знання, особливо коли до дискусії підключаються професіонали.

Постійне підвищення професійних навиків

Постійний моніторинг повідомлень профільних спеціалістів різних країн стало джерелом та поштовхом у моєму професійному рості. Джерелом для підготовки десятків статтей та публікацій, проведення та участі на семінарах, баркемпах, зустрічах твіттерян.

Реклама, маркетинг та піар

За статистикою маркетологи та піарщики у Твіттері найактивніші. Часто вони намагаються непомітно змішати щире з платним, щоб зробити бізнес. Проте вдається це далеко не кожному.

Аджеє ризик – перестати бути цікавим. І що тоді? Тоді ті всі десятки чи сотні тисяч послідовників перетворяться просто в інертну цифру. Прикладом може бути сім’я, в якій кожен учасник має штамп у паспорті, але сплять вони на різних ліжках і з іншими партнерам тому, що розлучитись незручно, а разом не цікаво.

Проте з великою кількістю послідовників важко підтримувати тісні стосунки довго. Тому хорошим показником для маркетингу може бути і 5% реакції і 3% і навіть 1,5%.

Брендінг, імідж – не потребує якоїсь реакції. Головне лояльність – Ми є! пам’ятайте нас, шануйте, заходьте ще… Іміджом чи брендом може бути людина, а може компанія. Як хто це робить, залежить в першу чергу від цілей компанії, хоча в більшості випадків чомусь від розміру виділеного бюджету.

Мені подобається як це робить, наприклад, Яндекс – нейтрально, інформативно, як компанія, Сергій Петренко – комунікативно, лаконічно, як представник компанії та бренд особистості.

Підсумки.

Досить часто я зустрічаю різні відгуки про Твіттер і розумію, що мікроблоги, хоч і публічні – річ приватна і навіть інтимна, як це не парадоксально. Тут замішано все, що лежить десь глибоко в наших душах і тому претендувати на якусь класифікацію я не збираюсь. Але я щиро вірю, що після того, як кожен з нас визначить для чого нам цей інструмент, ми зрозуміємо, як ним користуватись для досягнення наших цілей.

Стаття присвячена Першому українському твіттер-баркемпу в Запоріжжі 23 січня 2010